da.coolreferat.com.ua страница 1
скачать файл



Добропільська міська ЦБС

Центральна міська бібліотека



ПАМ'ЯТНИКИ І ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ ДОБРОПІЛЬЩИНИ
На території «великого» Добропілля зареєстровано 14 пам'ятників історії і культури, в тому числі: м. Добропілля - 8, м. Білозерське - 2, м. Білицьке - 2, сел. Водянське - 1, смт Новодонецьке - 1. До них належать: 2 пам'ятники, 6 братських могил полеглих в роки Вітчизняної війни радянських воїнів і 5 могил добропільців, полеглих при виконанні військового обов'язку в Афганістані.
Місто Добропілля

Пам'ятник В. І. Леніну.

Знаходиться на однойменній пло­щі міста поруч з Палацом культури шахти «Добропільська». Встановлений у 1955 році на початку вулиці Театральної. В 1985 році реконструйований у бронзі, перенесений ближче до Палацу і повернутий обличчям до площі. Загальна висота пам'ятника – 6,7 м. Автори проекту: скульптор – Ясиненко Н.В., архітектор – заслужений архітектор України Лукін А.Л.



Пам'ятник Т. Г. Шевченку - розташований біля пере­хрестя проспекту Шевченка і проспекту Перемоги поряд з поліклінікою Добропільської центральної районної лікарні. Скульптор пам'ятника – Петро Іванович Антип, художник – Костянтин Дмитрович Чудовський. Пам'ятник зроблено із залізобетону, сірого та червоного граніту. Пам'ятник створено за ініціативою мешканців міста Добропілля, громадських організацій та за рішенням Добропільського міськвиконкому. Відкриття пам'ятника відбулося 24 серпня 2001 року.

Меморіал на честь радянських воїнів і воїнів земляків – знаходиться в Центральному парку культури і відпочинку, на вулиці Першотравневій, 83.

В боях з 14 по 23 лютого 1943 року на території сучасного міста вели бойові дії частини 10 та 18 танкових корпусів. Згідно з архівами обласного військкомату в цих боях загинуло більше 220 воїнів, не враховуючи тих із мешканців міста, які пристали до воюючих. Вони не були, як правило, внесені до списків і залишились не врахованими. В дні боїв загиблих ховали на місці гибелі, використовуючи під могили вирви, окопи, траншеї. Серед загиблих воїнів-земляків сержант Сторгеус Микола Пилипович - батько архітектора Сторгеус І.М. Після відступу більшість могил була зрівняна з землею і не збереглась.

Восьмого вересня 1943 року місто було остаточно визволено дивізіями 32 стрілецького корпусу (266, 279 стрілецькі дивізії) і розпочались роботи з перепоховання розкиданих по місту могил.

В 1971 році на місці поховання воїнів було встановлено пам'ятник - бетонну скульптуру скорботної жінки (висота 6 м) та дві бетонні стели - горизонтальну (18,0 х 3,0 м), вертикальну (9,0 м) і пілон (12,0 м).

Біля скульптури знаходиться дошка з текстом та прізвищами 11 похованих воїнів, на горизонтальній стелі - 12 дощок з прізвищами 308 мешканців міста, загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни та дошка з уривком із поеми "Реквієм". На вертикальній стелі напис "Вечная слава героям-землякам". Автор - скульптор Лютий В.С., архітектори - Сторгеус І.М., Краснокутський В.М.


Братська могила радянських воїнів

сквер шахти «Алмазна», вулиця Молодіжна, 1.

15-16 лютого 1943 року в бою за Красноармійський рудник загинуло 14 радянських воїнів, на братській могилі яких у 1951 році встановлено пам'ятник. На прямокутному постаменті стоїть скульптура воїна зі стягом і каскою в правій руці. Біля підніжжя скульптури – лавровий вінок з надписом: «Вечная слава героям, павшим в боях 1941-1945».

Скульптура та вінок зроблено з залізобетону, постамент - з цегли. В період з 15 по 20 лютого 1943 року на місцевості, яка прилягає до селищ шахта 17-18 РСЧА (зараз шахта «Алмазна»), Комсомольський рудник, бойові дії вели частини 10 танкового корпусу (183 танкова бригада та ін.), а 21-23 лютого - 18 танкового корпусу. В боях загинула значна кількість воїнів із цих підрозділів, а також добровольців із місцевих жителів та партизан. Точна кількість їх не відома, тому що після відступу більшість тимчасових могил була зрівняна з землею, і до остаточного визволення (08.09.43 р.) не збереглась.

В архівах обласного військкомату знаходяться списки на 45 воїнів, в тому числі двох жінок: рядову Дмитриєву Олександру Петрівну та військового лікаря Плотникову А.К. (номери військових частин не відомі). Перепоховання в загальну могилу відбулося в 1946 році і в цей час вже неможливо було розпізнати останки, документи (наприклад, металеві медальйони) були відсутні. Частина останків була розбита, не було окремих фрагментів (кінцівки, черепи), але за спогадами місцевих краєзнавців кількість останків була приблизно 70.

Пам'ятник на могилі встановили в 1946 році - це бетонна скульптура воїна (висота 2,5 м) в шинелі, без головного убору, з прапором в правій руці. Скульптура встановлена на постаменті із цегли (1,5 х 1,5 х 2,0 м). У підніжжя скульптури лавровий вінок з меморіальним написом "Вечная слава героям в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг." Перед пам'ятником знаходиться надгробок.

Нещодавно пам'ятник було демонтовано. Замість нього встановлено гранітний з написом: «У могилы святой встань на колени! Здесь лежит человек твоего поколения».
Братська могила радянських воїнів

площа біля школи № 3, вулиця Добролюбова, 161.


В боях з 15 по 23.02.34 р. в межах сучасного міста тільки за списками військкомату загинуло більше 200 воїнів, не враховуючи місцевих жителів, які добровільно влились у лави воїнів. Майже ніхто із них не був внесений до списків і ні по яким обліковим даним не пройшов. Бойові дії вели частини 10 та 18 танкових корпусів. Загиблі у боях ховались на місці загибелі - в вирвах, ямах, погребах та ін. Після відступу місцеві жителі під контролем окупаційної влади частково упорядкували розрізнені могили, а після визволення всі знайдені останки перепоховані в декілька загальних (братських могилах).

Відсутність медальйонів та розкладання останків не дозволило не тільки ідентифікувати, але й полікувати точну кількість, так як була значна кількість окремих фрагментів (руки, ноги, тази, черепи та ін.). Місцеві краєзнавці підрахували, що в цю могилу перенесені останки приблизно 50 воїнів (складено список на 40 загиблих).

До 1966 року були перенесені останні останки та встановлено пам'ятник чотирьохгранний обеліск (мармурова крихта, висота 6,0 м) на багатосходинковому цегляному постаменті (4,0 х 4,0 х 2,0). У верхній частині обеліску барельєфне зображення ордена Великої Вітчизняної війни і напис. В нижній частині обеліску з чотирьох боків - ніші з горельєфним зображенням героїки часів Великої Вітчизняної війни. Текст напису на обеліску : "Вечная слава героям, павшим в боях за свободу и независимость нашей Родины 1941-1945 гг." Текст меморіального напису на постаменті: "Здесь похоронены воины Советской Армии, павшие смертью храбрых в боях за Родину".

Братська могила радянських воїнів по вул. Леніна. Напис на пам'ятнику: «У могилы святой встань на колени! Здесь лежит человек твоего поколения».

Пам'ятник воїнам-афганцям

у центрі міста біля будівлі Палацу культури шахти «Добропільська».


Це пам'ятник добропільцям - учасникам війни в Афганістані. Відкритий в 2007 р. біля Палацу культури, на початку вулиці Фестивальної. В 80-ті роки минулого 20-го століття 320 юнаків виконували свій військовий обов'язок в групі радянських військ в Афганістані. 61 воїн був відзначений державними нагородами СРСР і Республіки Афганістан. Шість добропільців загинули в боях: рядові Ю.М. Іваненко, В.П. Шевцов, А.М. Немико, А.В. Смирнов, прапорщик В.П. Талалаєв, капітан М.П. Окомашенко.



Пам'ятник мешканцям Добропільщини учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС у центрі міста біля будівлі Палацу культури шахти «Добропільська». Це пам'ятник добропільцям учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції (1986 р.). Він відкритий в 2006 р. поруч з Палацом культури на початку вулиці Московської. 380 добропільців, в тім числі - 267 гірників і 22 медпрацівники взяли участь в ліквідації аварії на ЧАЕС. Багато з них уже померли від ураження радіацією.



Могила воїна-афганця, рядового Радянської Армії, Іваненка Юрія Миколайовича - міський цвинтар.

Іваненко Юрій Миколайович народився 17 липня 1964 року в м. Донецьку. Після смерті батьків Юрія виховувала сестра батька. В 1979 році він закінчив восьмирічну школу № 6, а дев'ятий і десятий класи закінчив у СШ № 4 м. Добропілля в 1981 році. До призову в армію працював на Добропільському механічному заводі. В 1982 році він на відмінно закінчив Донецьку школу ДОСААФ з підготовки водіїв. 2 жовтня 1982 року його покликали на військову службу і направили в навчальний підрозділ з підготовки водіїв БТР. З грудня 1982 року рядовий Іваненко Ю.М. служив водієм в Афганістані. 21 жовтня 1983 року Іваненко Ю.М., виконуючи бойове завдання, тяжко захворів і помер. За мужність і відвагу його нагороджено орденом Червоної Зірки. В 1984 році на його могилі встановлено пам'ятник.



Могила воїна-афганця, капітана Окомашенка Миколи Петровича - міський цвинтар.

Окомашенко Микола Петрович народився 17 грудня 1957 року в м. Добропілля. В 1975 році Микола закінчив СШ № 5. В 1980 році закінчив Луганське вище воєнне авіаційне училище штурманів, потім служив на Далекому Сході штурманом. З грудня 1980 року с складі екіпажу він виконував завдання з надання інтернаціональної допомоги Афганістану. В 1986 році капітан Окомашенко М.П. був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». 17 січня 1988 р., виконуючи бойове завдання, Миколу збили душмани. Екіпаж загинув. За мужність і відвагу капітан Окомашенко М.П. був нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно), двома медалями «За бойові заслуги» і орденом Республіки Афганістан «За хоробрість». У 1989 році на його могилі встановлено пам'ятник.


Пам'ятний знак жертвам голоду та репресій . Установлений в 2008 році біля перехрестя вулиць Московська і Радянська по­близу Палацу культури шахти «Добропільська».

Пам'ятний знак шахтарям міста знаходиться на алеї Перемоги біля проспекту Шевченка. Знак було встановлено у 2003 році на алеї Перемоги з нагоди 50-ти річчя м. Добропілля. На знаку напис: «Слава шахтёрам Доброполья»



Місто Білозерське
Братська могила радянських воїнів

в міському парку м. Білозерське.


В могилі поховані воїни Червоної Армії, які загинули в боях на території міста і в найближчих околицях. Точна кількість загиблих, номери військових частин та прізвища не відомі. В період з 10 по 24 лютого 1943 року через західну частину сучасного міста (селище Бокове) проходила дорога, по якій пересувались війська рухливої групи під час наступу в напрямку міста Красноармійське та сучасного міста Добропілля (10, 18 танкові корпуси), а потім відступали на м. Барвінкове (Харківська область). В архівах Донецького обласного військкомату числиться 17 прізвищ загиблих, в тому числі однієї жінки - Сухової Раїси Федорівни.

В 1951 році останки загиблих воїнів із окремих могил були перенесені в загальну і в тому ж році встановлено пам'ятник (реконструйований в 1985 році) - бетонна скульптура скорботної жінки (висота 3,0 м) на бетонному постаменті із двома сходинками, позаду скульптури - цегляна стела (8,0 х 2,0 х 1,0 м). На стелі в правому куті барельєфне зображення п'ятикутної зірки, у верхній частині текст - "Великие подвиги ваши бессмертны". У центрі стели - мармурова дошка з меморіальним текстом. На лицьовому боці постаменту цифри "1941-1945".



Могила воїна-афганця, молодшого лейтенанта Німики Анатолія Миколайовича - міський цвинтар м. Білозерське.

Німико Анатолій Миколайович народився 27 січня 1960 року в м. Білозерське Добропільського району. В 1977 р. він закінчив 10 класів СШ і пішов в Селідівський гірничий технікум. Після закінчення навчання в технікумі 30 червня 1979 р. Німико А.М. було призвано на дійсну воєнну службу і направлено в навчальний підрозділ. Він служив в п. Остер, потім в Білій Церкві. Після закінчення навчального підрозділу з підготовки старших операторів БМП молодший сержант Німико А.М. з 25 грудня 1979 р. проходив службу в н.п. Баграмі. 19 травня 1980 р. Німико А.М. виявив героїзм і мужньо загинув. Дев'ять років поспіль був нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). В 1981 році на його могилі встановлено пам'ятник.


Місто Білицьке
Братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в Великій Вітчизняній війні. м. Білицьке, центр
В ході бойових дій на території міста і в найближчих місцевостях в лютому та вересні 1943 року загинула група воїнів Червоної Армії. Бойові дії в ті періоди (15-22.02.43) вели частини 10 танкового корпусу і придані йому підрозділи. Восьмого вересня 1943 року місто визволяли частини 266 стрілецької дивізії. Скільки загинуло в боях в лютому і вересні, точно не відомо. В списках обласного військкомату числиться 36 прізвищ, в тому числі 28 загинули в лютому (всі із 9 окремої гвардійської танкової бригади, яка діяла з 10 танковим корпусом). Восьмого - десятого вересня 1943 року загинуло 8 воїнів (були вбиті та померли від ран) із 266 стрілецької дивізії.

В період Великої Вітчизняної війни із населених пунктів, які в наш час увійшли до складу міста, пішли на фронт майже всі чоловіки, придатні до військової служби, 20 із них не повернулись.

В 1974 році з ініціативи міської влади було встановлено пам'ятник - бетонна скульптурна композиція (висота 6,7 м) - жінка, яка притискує до себе хлопчика і тримає на лівій зігнутій руці каску. З обох боків скульптури - по одній бетонній стелі. На стелі зліва (8,3 х 4,0 м) у верхній частині напис "Вечная слава воинам-освободителям". Нижче укріплені 5 бетонних дощок з прізвищами і меморіальним текстом. Текст меморіального напису: "Здесь похоронены 45 неизвестных воинов, павших смертью храбрых в боях за Родину в 1941-45 гг". На 4-х плитах 20 прізвищ земляків. На правій стелі (3,7 х 5,0 м) - цифри 1941-1943. Автори: скульптор Гевеке П.П., архітектор Сторгеус І.М.

Могила воїна-афганця рядового Швецова Володимира Павловича - міський цвинтар м. Білицьке.

Швецов Володимир Павлович народився 20 березня 1963 р. В 1978 р. закінчив 8 класів Білицької восьмирічної школи № 10 і пішов навчатись в Білицьке середнє ПТУ № 83. Після його закінчення працював на шахті ім. ХХІ з'їзду КПРС. 19 жовтня 1983 р. його призвали на дійсну воєнну службу і направили в навчальний підрозділ з підготовки стрілків-наводчиків БТР. Служив на радянсько-афганському кордоні в м. Тахта-Базар. За мужність і відвагу він був нагороджений медаллю «За відмінність при охороні державних кордонів СРСР». 23 травня 1985 року при виконанні бойового завдання Володимир Швецов загинув. 16 серпня 1985 р. Володимира було нагороджено орденом Червоної Зірки (посмертно). В 1986 р. на його могилі встановлено пам'ятник.


Селище Водянське
Братська могила радянських воїнів

в центрі селища Водянського.

В могилі поховані воїни Червоної Армії, які загинули на західній околиці міста. За розповідями старожилів це відбулося взимку 1943 року. Згідно з даними Центрального Архіву Міністерства Оборони бойові дії в лютому 1943 року вели підрозділи 10 та 18 танкових корпусів. Прізвища загиблих і номери військових частин установити не вдалось. Точно відомо, що поховано 2 воїни, останки яких були знайдені під час польових робіт і перепоховані в центрі селища.

В 1959 році на місці поховання встановили пам'ятник - бетонну стелу (висота 4,5 м) з горельєфним зображенням двох воїнів, один із яких підтримує пораненого товариша. Стела встановлена на постаменті із цегли (1,5 х 4,2 х 2,3 м). На лицьовому боці постаменту плита з меморіальним написом. Текст меморіального напису: "Вечная слава героям, павшим в боях за осовобожение нашей Родины от фашистських захватчиков". Автор пам'ятника - архітектор Сторгеус І.М.



Селище міського типу Новодонецьке
Могила воїна-афганця, рядового Смирнова Анатолія Борисовича - цвинтар смт Новодонецького.

Смирнов Анатолій Борисович народився 31 січня 1960 р. в смт Новодонецьке Добропільського району. Після закінчення 8 класів СШ № 17 та Селідівського гірничого технікуму він отримав спеціальність гірничий технік і в 1979-1980 рр. працював гірничим майстром на гідрошахті «Піонер» смт Новодонецьке. 15 травня 1980 р. Анатолія покликали на військову службу и надіслано в навчальний підрозділ з підготовки командирів відділів снайперів в м. Ашхабад. З листопаду 1980 року Смирнов А.Б. служив в Афганістані снайпером. За період служби Анатолій приймав участь в 18-ти бойових операціях з ліквідації бунтарів. 8 червня 1982 р., приймаючи участь у бойовій операції, Смирнов А.Б. знаходився в групі, яка забезпечувала прикриття нашого підрозділу, і доцільним вогнем знешкодив вісьмох бунтарів. На нього з боку бунтарів почалося полювання, але він змінював вогневі позиції і продовжував вести вогонь. В цьому бою його смертельно поранили і він помер. Ім'я кавалера ордена Червоної Зірки Анатолія Смирнова носить одна з вулиць в смт Новодонецьке. В 1983 р. на його могилі було встановлено пам'ятник.



Село Золотий Клодязь
На території села Золотий Колодязь Добропільського району є джерела криничної води, яка має цілющі властивості. За легендою цар Петро Перший кинув у колодязь із джерельною водою золоту монету. Наразі ця легенда втілена в чотиритонній фігурі Петра І, яка сидить на колодязному зрубі з ковшем в руках. Автор цієї скульптурної композиції – Юрій Артьомов із міста Дружківка.


Маєток пана Роговського знаходиться в селі Вірівка Добропільського району. Належить до історичних пам'ятних місць Добропільщини.

Населений пункт, який знаходиться на території Святогорівської селищної ради - с. Вірівка носить жіноче ім'я. Як твердить історія, на землях, що прилягають до цього населеного пункту, проживав пан Микола Іванович Роговський, німець за національністю.

Родина Роговських переїхала до України задовго до революції. Граф придбав ці землі і збудував тут своє помістя. Жив на цих землях довгий час. Тут у нього народилися діти: доньки і сини.

При народженні батько дарував кожній дитині частину своїх земель. Головна економія розміщалася в Олександрівці, названій по імені старшого сина пана Роговського.

В селі Вірівка знаходилася дача Роговських, яку побудували в 1912 році. Тут же був невеликий кінний завод, велика ферма, на якій вирощували корів та овець.

За свідченням старожилів, кущі бузку і дерево південної акації, які збереглися й до нині, були посаджені самим Роговським, коли народилася наймолодша донька Віра.

На території с. Святогорівка до цього часу збереглися назви тих поселень, які батько роздавав дітям: Іванові - Іванівка, Платону - Платонівка, Віктору - Вікторівка, Марії - Мар'ївка, Вірі – Вірівка.

Після революції 1917 року Роговські покинули свої землі і виїхали до Німеччини. За свідченням старожилів, в 60-х роках у село Вірівку приїздив внук управляючого в маєтку графа Роговського зі своїм сином.


Література:




  1. Донетчина    в    легендах /   коллектив авторов; составитель и редактор Ю.Н. Гавриленко. - Донецк: ООО «РА «Ваш имидж», 2010.- 336 с, 8 с. ил.  

  2. Ершов А.Г. Освобождение Донбасса / А.Г. Ершов. – М., 1973.

  3. История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945. – Т. 3. – М., 1964.

  4. Книга Памяти Украины. Донецкая область.

  5. Кравченко И.М. 10 танковый корпус / И.М. Кравченко, В.В.Бурков. - М.: Военное издательство, 1986. - с.53,55.

  6. Матеріали воєнкомату м. Добропілля та архіву Добропільської міської Ради.

  7. Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. - К., 1987.

  8. Подолян В.В. Слово про Добропілля: роки, події, люди / В.В. Подолян. – Донецьк: Престиж-party, 2009. – 367, [1] с.

  9. Тематичні теки Центральної міської бібліотеки.



Підготувала – бібліограф МБВ Добропільської міської ЦБС – Бучковська Л.В.

скачать файл



Смотрите также:
Добропільська міська цбс центральна міська бібліотека пам'ЯТНИКИ І пам'ятні місця добропільщини на території
139.05kb.
Пам’ятні дні здоров’Я
10.65kb.
Пам’ятні літературні дати 2013 року січень
199.05kb.
Горлівська міська рада департамент освіти, молоді та спорту
45.78kb.
Романовський, В. Пам’ятники Тарасові Шевченку в нашому місті / В. Романовський // Слобід край. – 2004. – 10 черв
80.48kb.
Макіївська міська рада
387.66kb.
Знаменні та пам’ятні дати вересня 2013 р 01. 09 – День знань 02. 09 – Закінчення Другої Світової війни
205.59kb.
Основні знаменні й пам'ятні дати у 2012 році ООН організовує проведення таких міжнародних років
337.21kb.
Рекомендації вчителям та батькам щодо розвитку пам’яті у дітей молодшого шкільного віку
19.12kb.
Володимир Кирилович Винниченко
180.35kb.
Положення про проведення ХI традиційного легкоатлетичного кросу пам'яті жертв тоталітаризму Мета І завдання Змагання проводяться з метою: увічнення пам'яті жертв тоталітаризму
33.14kb.
Випускний вечір Музика 1 вед
136kb.