da.coolreferat.com.ua страница 1
скачать файл

Іллічівська спеціалізована школа I - III ступенів

« УКРАЇНСЬКА СВІТЛИЦЯ.

ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА УКРАЇНЦІВ У ПОБУТІ »

Урок – екскурсія

1 клас


Сазоненко Надія Анатоліївна



учитель початкових класів

2012 р


Тема. Українська хата. Обереги.

Мета. Познайомити учнів з естетикою побуту українців; розширити уявлення про українську оселю, ужиткові речі, одяг, предмети побуту; сприяти розвитку у підростаючого покоління здібностей сприймати прекрасні скарби, створені художнім генієм українського народу, прилучати дітей до світу краси; формувати вміння аналізувати явища культури, правильний естетичний смак; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати мислення, усне зв’язне мовлення, творчі здібності учнів; залучати учнів до збирання краєзнавчого матеріалу. Формувати комунікативні, соціальні компетентності. Виховувати національну гідність, відчуття прекрасного.

Тип уроку: урок – екскурсія, знайомство зі світлицею.

Обладнання: рушники, малюнки, предмети побуту, таблиці.

Хід уроку.

I. Організаційний момент

Емоційне налаштування на урок.



II. Повторення вивченого

1.Мовна розминка.

2.Гра «Пояснялочка» (пояснення значення слів)

3.Робота над загадками. (піч, кухоль, цеберка, рогач)

4.Фізкультхвилинка.

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

IV. Сприймання та усвідомлення нових знань.

Учитель. Сьогодні наш урок не звичайний, бо сьогодні ми поринемо у світ історії, у світ минулих часів, у дивовижний світ української хати.

Хата, як і людина, може бути весела і сумна, пихата й засмучена, вона вміє плакати і радіти. І ось сьогодні, дивлячись на світлицю, ми можемо сказати, що тут мешкає дбайлива господиня, гарний господар, веселі дітки і приємні гості.

То ж загляньмо в це затишне домашнє помешкання, переступімо поріг старої української хати, адже саме в ній залишився дух народних традицій, що здавна виховували в людині добрі почуття, працьовиту вдачу, чутливу до краси душу.

Господиня(учениця). Доброго здоров’ячка, гості любі. Ласкаво запрошую до нашої оселі. Затишна, спокійна, з доброю великою сім'єю, ця світлиця дуже рада приймати гостей.

Господар(учень). У кожної людини є її рідна домівка і куди б вона не поїхала, куди б не пішла, ніколи не забуває рідного дому, де народилася і виросла.

Господиня. Хата моя, біла хата

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.



Господар. Хата моя, біла хата

В цілому світі одна.

Пахне любисток і м’ята,

Калина цвіте край вікна.



Учитель. Господарі познайомлять нас з оздобленням української хати, з деякими традиціями та звичаями українського народу.

1-й учень. Кожна хата починається з порогу. Поріг переступали з правої ноги і тільки потім віталися з хазяями.

2-й учень. Якщо з дверей увійти до світлиці, то з одного боку можна побачити велику піч, яка була найголовнішою у хаті. Красуня – піч завжди була біленько побілена та розмальована.

Учитель. До печі наші предки ставились як до священного предмета. Називали її Берегинею родинного вогнища.

Піч ще називали: - годувальниця, - нагрівальниця, - лікувальниця.

Давайте поміркуємо чому саме так її величали.

3-й учень. Нагрівальниця – тому, що обігрівала усю оселю; давала тепло своїм господарям.

4-й учень. Лікувальниця – тому, що мала поміст, схожий на ліжко, на який лягала хвора людина і піч, своїм теплом, з усіх сторін обігріваючи лікувала. Подивіться на цілющі трави які висять на печі. Господиня могла, у разі потреби їх зняти і заварити цілющий чай для хворого.

5-й учень. Годувальниця – тому, що годувала, допомагала господині приготувати смачні гарячі страви. А найголовніше – у печі випікали смачний хліб, який вважався оберегом у родині.

Учитель. Хліб з тіста, замішаного у діжі, пекла мати чи бабуся, в середу або в п’ятницю.

Під час випікання хліба усіх зганяли з печі тому, що в такі священні хвилини піч мусить бути спокійною. Її не можна дратувати, не можна було грюкати дверима, щоб не налякати піч, наче вона була живою істотою. Готові паляниці складали на столі, накривали чистеньким рушником.



Господиня. Я печу, печу, печу

Діткам всім по калачу

Зверху маком потрушу,

В піч гарячу посаджу.

Припікайтесь, калачі,

У натопленій печі.

Буду Васю, буду Нату

Калачами частувати.



Учитель. Розтоплювали піч дровами. І до вогню у печі господиня повинна ставитись з повагою, лагідно. Про домашній вогонь не можна казати нічого поганого, у нього не можна кидати що-небудь не чисте; вогнем заборонялося бавитися, щоб не образити його.

Піч то і тепло, і затишок, і спочинок, і лікування, а якщо піч іще гарно змайстровано, тоді це і насолода для ока. Подивіться на цей розпис печі. Візерунки зроблено фарбами Піч розцяцьковували півнями, квітами, і якщо хтось із дітей умів гарно малювати, той старався сам виконати цю роботу. Всі знали що хата без малюнків – не хата, а пустка.



Господар. Не любила піч ледарів. Про таких казали:

«Ледар все одне діє – коло печі спину гріє»

«Хочеш їсти калачі – не лежи на печі.»

6-й учень. За піччю були жердки, на яких висів одяг, що просихав після прання. Коло печі звичайно стояли предмети домашнього вжитку: масниця, горщики, глечики, миски, казанці, дерев’яні ложки, макітра, горнята тощо.

7-й учень. Біля печі, з часом, почали ставити ліжка. Кожна господиня старанно прикрашала ліжко. Подивіться на цю красу: домоткане рядно, вишиті подушки, підзір. А на стіну вішали вишитий килим. Скільки праці й терпіння, скільки часу й таланту вкладено у ці речі. Не один день і ніч потрібно було, щоб виткати таку красу – яка прикрашає житло, робить його теплішим, затишним, принесе спогади літа у зимову хату. Такими виробами пишалися, їх передавали з покоління в покоління.

Біля ліжка обов’язково стояла колиска, щоб маленька дитина була поруч з батьками. У такій колисці мати гойдала дитину наспівуючи їй колискову пісню.



Учитель. У кожній хаті обов’язково був парадний кут. Називали його «покуть», у деяких селах він мав назву «божниця».

Це місце з давніх – давен вважалося святим. У почесному кутку повсякчас висіла ікона Матері Божої.



Господар. Колосся пшениці стояло у покуті з польовими квітами та кольоровими стрічками. Коли ставили колосся у покуть, казали: «Хай ніколи не переводиться жито й пшениця та всяка пашниця в нашому домі!».

Учитель. Тут же, на покуті, ставили свічку, галузки верби та пляшечку з водою, принесену з церкви. Ці речі відігравали особливу роль: якщо хтось хворів то давали напитися свяченої води, нею витирали хворі місця, скроплювали на весні бджіл, щоб медок носили і не хворіли, а також людей які вирушали у далеку дорогу. Покуть був священним місцем. Дорогих гостей саджали біля покуті. Коли з’являлося в родині немовля - то вперше купали його на покуті.

Учитель. У кожній хаті обов’язково була скриня. У сиву давнину скриню використовували як стіл, а пізніше у ній жінки почали зберігати одяг та інші речі.

10-а учениця.

Дерев’яна гарна скриня

В хаті справжня господиня.

Гарна скриня всіх взуває,

Щедра скриня й зодягає.
В дерев’яній гарній скрині

Є намисто старовинне.

Голки є. І є наперсток,

Є маленький срібний хрестик.


11-а учениця.

В дерев’яній гарній скрині

З торочками є хустина.

Ця хустина, мов жар – птиця,

Жаром грає та іскриться.

Учитель. Про скриню клопотала кожна дівчина. Тут складалися не тільки святкові речі, а й навіть вузлик з різним зіллям.

Ніхто не мав права зазирати до скрині, ні мати, ні батько, ні подруги. А коли дівчина виходила заміж то скриню забирала з собою і вивозила її з рідної хати, як частиночку батьківської любові.



У скрині зберігалися й хустки, які були невід’ємним атрибутом будь-якого українського обряду.

13-а учениця. Коли народжувалась дитина приходили до хати родичі з хлібом і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустка – оберіг дитини і матері від злих сил. І саме ці хустки зберігалися у скрині.

14-а учениця. Під час весілля дівчина доставала із скрині найгарнішу хустку і пов’язувала на руку парубкові-нареченому.

6-й учень. Козаки, у далеких походах, коло серця носили хустку від матері, або нареченої і ця хустка була оберегом від ворожої кулі.

8-а учениця. Хусткою покривали колиску дитини, а у деяких регіонах хусткою покривали хліб на столі, щоб не черствів.

Учитель. Скільки любові і ніжності вкладали жінки коли вишивали хустки, бо українська хустка – це символ жіночої вроди, краси і щирого українського серця.

Учитель. - Де ж створювалася ця диво-краса? На вечорницях, коли у хаті збиралися дівчата і під свічками вишивали хустки, рушники, вишиванки. Кожну ниточку клали від душі, від щирого серця, щоб кожна вишита річ радувала людей і приносила їм приємні відчуття. Тож давайте постараємося, щоб наш оберіг, наша свята вишиванка, вбирала очі й брала за душу.

« Хата без рушника – що сім’я без дітей».

Учитель. У кожній оселі рушників було багато, бо рушник в українців був оберегом оселі. Гарні вишиті рушники послуговувались не тільки як прикраса, оздоба у хаті, вони мали велике практичне значення: рушник був скатертиною і вузликом, де зберігали харчі, утирачем, закутником (коли немовлятко купали його загортали у вишитий рушник); рушником накривали хліб на столі, паску і крашанки на Великдень; господиня накривала хлібну діжу, коли готувала тісто для випічки; на весільний рушник стають молоді на щастя; рушниками прикрашали оселю під час свят.

Учитель. На Україні криниці вшановували. Криниця була і залишається символом чистоти і святості. Криницю шанували, бо надто багато праці вкладено у цей здобуток

12-а учениця. Копали криниці глибокі, важко копали своїми руками прадіди наші, своєю працею, щоб кожна людина могла напитися чистої, прозорої, прохолодної водиці.
V. Підсумок уроку.

скачать файл



Смотрите также:
«українська світлиця. Традиційна культура українців у побуті» Урок – екскурсія
69.98kb.
Художня культура 10-11 класи Профільний рівень українська художня культура (10 клас)
644.01kb.
Реферат на тему: Культура одягу та зовнішність українців Виконал: група Перевірів
106.68kb.
Краєзнавство в освіті як фактор формування громадянської свідомості українців с. П. Ніколаєнко
39.23kb.
Сирно-винний тур по закарпаттю дата виїзду: 26. 11, 10. 12
44.16kb.
Урок №20 9 клас 27. 01 Художня культура і світ людини Тема: Культура і людина в сучасному світу
75.73kb.
Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності
50.54kb.
1. Користуючись картою атласа Українська культура першої половини ХІХ ст
77.72kb.
Лекція українська культура у другій половині ХVII – XVIII століттях
591.75kb.
Рівень обізнаності українців щодо безпеки дітей в інтернеті
49.01kb.
Кафедра філософії
97.93kb.
Реферат на тему: " Ікони Поділля"
74.66kb.