da.coolreferat.com.ua страница 1
скачать файл




УРОК №24.

ТЕМА: Поняття підпрограми та її аргументів. Поняття локальних і глобальних змінних.

Формальні і фактичні параметри підпрограм.

Тема: Поняття підпрограми та її аргументів. Поняття локальних і глобальних змінних. Формальні і фактичні параметри підпрограм.

Мета: Актуалізувати знання учнів про прапорці та групи перемикачів, реалізацію розгалужень з використанням прапорців. Подати новий навчальний матеріал про підпрограми та їх аргументи, локальні та глобальні змінні, формальні та фактичні параметри підпрограм. Закріпити даний матеріал під час виконання практичних завдань.

Тип уроку: Комбінований урок.
План уроку:

Актуалізація опорних знань учнів.

Вивчення нового навчального матеріалу.


  1. Підпрограми. Види підпрограм.

  2. Структурний опис процедури. Вхідні та вихідні параметри.

  3. Структура, опис підпрограми-функції. Вхідні і вихідні параметри.

Закріплення знань.

Домашнє завдання.


Актуалізація опорних знань:

1. Для чого використовують прапорці та перемикачі?

2. Що визначає властивість Checked для перемикачів і прапорців?

3. Поясніть відмінності використання команд розгалуження при складанні проектів з прапорцями та перемикачами.
Вивчення нового навчального матеріалу:

1. Підпрограми. Види підпрограм.

Підпрограми призначенні для реалізації алгоритмів опрацювання окремих частин деякої складної задачі.

В одній і тій ж програмі окремі її частини можуть виконуватися одноразово, а інші – багаторазово.

Підпрограми доцільно використовувати тоді, коли в різних місцях програми необхідно виконувати одну і ту ж саму послідовність дій. Використання підпрограм полегшує програмування задач, скорочуючи час на її розробку і зменшуючи зусилля. Отже, підпрограма – це програма всередині програми.

Кожна програма може складатись із великої кількості різних підпрограм.

Залежно від прийнятих правил оформлення і використання розрізняють різні типи підпрограм:

підпрограми-процедури;

підпрограми-функції.

Принципова відмінність між ними полягає в тому, що функція повертає значення у місце виклику, а процедура – ні.


2. Структурний опис процедури. Вхідні та вихідні параметри.

Загальний опис процедур:

procedure <ім’я> (<список формальних параметрів>);

<розділи описів і оголошень процедури>

begin

<розділ команд процедури>

end;

Як видно із заголовка, процедура може бути і без параметрів. У цьому випадку вказується тільки ім’я процедури.



Список формальних параметрів – це перелік імен параметрів (змінних) разом із зазначенням їхніх типів.

Правила запису формальних параметрів:

Параметри відокремлюються один від одного комою. Перед типом ставиться двокрапка. Якщо декілька параметрів мають один тип, то він зазначається для усієї групи параметрів. У цьому випадку групи параметрів різних типів відділяються одна від одної крапкою з комою.

За допомогою формальних параметрів здійснюються передавання фактичних даних у процедуру а також результатів виконання процедур у програму, що її викликала.



Види формальних параметрів:

- параметри-аргументи (або параметри-значення) – це вхідні данні для процедури;

- параметри-результати (параметри-зміні) – параметри, через які можна повертати результати роботи процедури в основну програму.

Як їх відрізнити?

Перед списком параметрів-результатів кожного типу записують слово var. Параметри-аргументи оголошуються без нього.

Розглянемо приклад процедури з назвою Cina, яла визначає ціну k грамів цукерок, якщо вартість 1кг дорівнює 28грн. 60коп.



procedure Cina (k:integer; var c:real);

begin

c:=k*28.6;

end;

у наведеному прикладі k – формальний параметр-аргумент, c – формальний параметр-результат.

До процедури звертаються з розділу команд основної програми або іншої підпрограми. Процедуру викликають за допомогою команди виклику:

<ім’я процедури> (<список фактичних параметрів>);

Фактичними називають параметри, які записують у команді виклику процедури. Фактичні параметри теж бувають параметрами-аргументами і параметрами-результатами. Фактичними параметрами-аргументами можуть бути сталі, зміні, вирази, а параметрами-результатами лише зміні. Типи даних в команді виклику процедури не зазначають.

Між фактичними і формальними параметрами має бути відповідність за кількістю і типами, тобто:

- кількість формальних і фактичних параметрів повинна бути однакова;

- тип кожного фактичного параметра повинен збігатися з типом відповідного формального параметра.

Проте відповідні фактичні та формальні параметри можуть мати різні імена.

Виклик процедури здійснюється так: значення фактичних параметрів присвоюється відповідним формальним параметрам процедури, виконується процедура, визначаються параметри-результати, значення яких надаються (повертаються) відповідними фактичними параметрами у команді виклику.

Зупинимося на одному правилі описання і використання змінних.



Змінні, описані в основній програмі, називаються глобальними. Вони можуть використовуватися, як в основній програмі, так в усіх підпрограмах. Змінні, описані усередині процедур і функцій, називаються локальними. Вони можуть використовуватися тільки усередині даної процедури (або функції) і не можуть використовуватися в основній програмі.

Таким чином, процедури можуть отримувати і повертати значення не тільки через параметри-результати, але й через глобальні змінні (тому у процедурі може і не бути параметрів).




3. Структура, опис підпрограми-функції. Вхідні і вихідні параметри

Ми вже з’ясували, як описується підпрограма-процедури і як вона викликається з основної програми.

Підпрограма-процедура відрізняється від підпрограми-функції тим, що вона, виконуючи потрібні дії, не повертає ніякого значення.

Тому можна сказати, що процедура – частковий випадок функції.

Розглянемо загальний опис функції:

function <ім’я> (<список формальних параметрів>):<тип>;

<розділ описів і оголошень функції>;

begin

<розділ команд функції>

end;

В розділі команд функції обов’язково повинен бути оператор присвоєння імені функції значення результату: <ім’я функції >:=результат;

Результат функції повертається в основну програму через її ім’я із зазначенням фактичних параметрів. Під час виклику функції тип не вказується:



<ім’я > (<список фактичних параметрів >);

Закріплення знань:

Запитання:

1. Що таке підпрограма? Які типи підпрограм Ви знаєте?

2. Чим відрізняються процедури від функцій?

3. Формати опису процедур і функцій.

4. Що таке локальні та глобальні параметри? Яка між ними відмінність?

5. Які параметри називаються фактичними, а які формальними?

6. Змінні яких типів можуть використовуватись в якості параметрів процедур та функцій?

7. Чи можуть існувати підпрограми без формальних параметрів?

8. Чим відрізняються параметри-значення від параметрів-змінних?

9. Що можна ставити у відповідність формальним параметрам-значенням, а що параметрам-змінним?


Домашнє завдання:

  1. Вивчити конспект.

  2. Дати письмову відповідь на запитання.
скачать файл



Смотрите также:
Урок №24. Тема: Поняття підпрограми та її аргументів. Поняття локальних І глобальних змінних
55.48kb.
Урок №25. Тема: Стандартні підпрограми та підпрограми користувача.
54.31kb.
Урок №3 Тема уроку: Задачі, які приводять до поняття похідної. Поняття похідної Вчитель математики Кравчук Г. Т
17.74kb.
Тема: Комп’ютерні мережі. Принципи побудови та основні поняття локальних мереж
62.52kb.
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки
162.54kb.
Тема: Поняття моделі даних, бази даних. Поняття й призначення систем керування базами даних (скбд). Огляд реляційної моделі даних. Модель «сутність-зв’язок»
53.02kb.
Урок №23 7 клас. Узагальнення і систематизація знань з теми «Початкові хімічні поняття»
34.84kb.
Урок №5 тема. Поняття
52.6kb.
Урок 8 Тема. Лічба предметів. Поняття довгий, короткий. Число і цифра Написання цифри 1 Мета
20.86kb.
1. 1Походження поняття похідної
37.71kb.
№ уроку Дата Тема уроку Мета уроку Поняття похідної. Обчислення похідних (13 годин) 1
253.23kb.
Урок-конкурс з теми «Гідросфера» підготувала вчитель географії Таран А. М. Тема: Підсумковий урок-конкурс з теми «Гідросфера»
44.89kb.